Олімпійський чемпіон Юрій Чебан про карантин, роботу тренером і спортсменів у політиці

1030
983
19.06.2020
Олімпійський чемпіон Юрій Чебан про карантин, роботу тренером і спортсменів у політиці

Юрій Чебан — дворазовий олімпійський чемпіон з веслування на каное та єдиний в історії Олімпіади спортсмен, якому двічі вдавалося виграти змагання на дистанції 200 метрів серед каноїстів-одиначок. Зараз Юрій працює головним тренером національної збірної України з веслування на байдарках і каное. Юрій розповів Mixsport, як під час розпалу епідемії коронавірусу він з командою проводив тренувальний збір в Італії, як карантин вплинув на підготовку до Олімпіади, як в Україні розвивається веслувальний спорт і як він ставиться до того, що відомі спортсмени йдуть у політику.

У березні, коли кордони всіх країн закривалися, а в Італії був пік епідемії, ви з командою знаходилися на зборах на острові Сардинія, ділилися в соціальних мережах фотографіями з тренувань і пікніків. Вам зовсім не було тривожно і страшно?

Завдяки фінансуванню від Міністерства молоді та спорту і НОК (Національний олімпійський комітет — прим.ред.), національна команда з веслування на байдарках і каное проводила заплановану підготовку до Олімпійських ігор в Токіо на тихому, красивому італійському острові Сардинія. Коли оголосили карантин, ми продовжували підготовку і не відчували загрози для команди і місцевих жителів, бо острів Сардинія також закрили на карантин. При тому, що на той момент на острові не було зафіксовано випадків COVID-19.

Розкажіть, як це все відбувалося, як ви повернулися додому і як себе почувала команда? Зовсім ніхто не панікував?

Вся команда, здорова та у повному складі, повернулася до України раніше запланованого терміну закінчення тренувального табору. Було дуже багато хвилювань з різних сторін, але моє завдання як керівника — тверезо оцінювати ситуацію і всі ризики для команди. Ми все залишили в Італії та полетіли додому через перенесення Олімпійських ігор, а не через загрозу COVID-19.

Як на це відреагували ваші близькі?

Моя сім'я дуже переживала за мене. Плюс хвилювання посилювалося через негативну інформаційну хвилю і тому я був у постійному контакті зі своїми близькими, близькими своєї команди, з президентом Федерації каное України Чернишовим Сергієм Олександровичем, міністром молоді та спорту Гутцайтом Вадимом Марковичем та багатьма іншими.

А від сторонніх людей отримали багато критики? У коментарях люди висловлювали невдоволення.

Я таких людей називаю «диванні критики» або «диванні війська», які завжди готові написати 100500 коментарів з нульовим конструктивом. Вони жодним чином не впливають на моє рішення.

Читайте також: Чемпіон Європи Семен Новіков: Хотів, щоб мій дебют був грандіозним.

Як карантин вплинув на ваш тренувальний процес, коли ви вже повернулися додому?

Ця ситуація повністю зламала підготовку. Всій нашій команді довелося адаптуватися до так званого карантину в Україні. У мене й досі не вкладається в голові чому були заборонені індивідуальні тренування на відкритому просторі і на водоймах, там де в радіусі 10—30 метрів крім тренера нікого немає. У той же час ми бачили заповнені продуктові та будівельні магазини, відділення «Нової пошти» і блукаючих вулицями людей без масок.

Зараз ви — головний тренер збірної. Як відчуваєте себе у ролі тренера?

Давайте відразу внесемо ясність — посада головного тренера досить багатогранна й тільки частково включає тренерську складову. Можу сказати точно, що це зовсім інший світ, який кардинально відрізняється від кар'єри спортсмена.

Що складніше і більш хвилююче — виступати на змаганнях самому або дивитися, як виступають ваші підопічні?

Скажу чесно, самому виступати було набагато легше і простіше, бо я чудово розумію, що і як робити, тонко відчуваю всі процеси, що відбуваються навколо. Зараз зовсім інша ситуація і можна сказати, що я сам собі не належу, вся моя увага прикута до команди, щоб забезпечити і створити всі умови для максимальної реалізації поставленого завдання.

Як команда відреагувала на перенесення Олімпіади?

Звичайно ж, це був шок для всіх спортсменів олімпійських збірних команд. Спортсмени на певний час втратили відчуття свого призначення, кінцевої мети, були здивовані. Зараз ситуація змінилася на краще, спортсмени набирають свої колишні обороти.

На вашу думку, перенесення Олімпіади сильно позначиться на результатах української збірної?

Я розглядаю перенесення Олімпіади як можливість краще, грамотніше і більш детально підійти до тренувального процесу. Карантин — це можливість, для того, хто готовий перебудуватися і змінитися.

Можете назвати прізвища своїх підопічних, на яких покладаєте головні надії на Олімпіаді?

Збірна команда з веслування на байдарках і каное — це одна велика спортивна сім'я. Я покладаю надії на кожного спортсмена. Нехай ці прізвища ми почуємо зі спортивних новин, займаючи перші місця на змаганнях різного рангу.

Як веслування розвивається в Україні? На якому рівні знаходиться інфраструктура, умови для тренувань?

Весь веслувальний спорт тримається на усталеній совковій системи і на патріотах нашого виду спорту. Окрема подяка тренерам, які виконують щоденну рутинну роботу з селекції майбутніх чемпіонів. Така ж сама ситуація і з інфраструктурою. Наразі немає жодної олімпійської бази з веслування на байдарках і каное міжнародного формату. Але я не буду об'єктивним, якщо не підкреслю і позитивні тенденції. Зараз триває будівництво веслувального каналу за міжнародними стандартами в Тернополі та Дніпрі, також на стадії проєкту веслувальний канал у Житомирі та Рівному.

Що потрібно, аби веслування в Україні розвивалося і виходило на новий рівень? Що б ви змінили?

У першу чергу, потрібно змінювати ставлення до спорту. Важко визнавати, але спорт в Україні не популярний. Я вважаю, що спорт відіграє велику роль в обороноздатності України, політичному впливі та здоров'ї нації. Спорт недооцінений з боку уряду і населення України.

Наскільки важлива діджиталізація спорту, зокрема для України?

Це новий напрямок розвитку, в світі спорту в тому числі. Заперечувати це — означає не розвиватися. Чим швидше ми це зрозуміємо, тим безболіснішим буде перехід, а він все одно буде!

Читайте також: Жан Беленюк про спорт поза політикою, конфлікт Усика і Грицая та змагання без глядачів.

Зараз деякі відомі спортсмени йдуть у політику, щоб розвивати спорт в Україні. Як ви до цього ставитеся і чи не було у вас теж такої думки — піти в політику?

Це добре, що молоді та перспективні спортсмени йдуть у політику, будуть краще розуміти проблемні місця спортивної сфери. І в той же час я не вірю, що можливо ефективно поєднувати професійний спорт і якісну політику. І справа тут не в людях, а в часі. Політика не для мене, це занадто брудне болото, від якого не відмитися. Миттєво можна перетворитися з національного героя, гордості нації, олімпійського чемпіона на поганого і продажного політика.

У дитинстві ви пробували себе в різних видах спорту. А зараз у вільний час любите для себе займатися якимось спортом або активностями?

Вільний час люблю час проводити з друзями і близькими. Нещодавно з братом і знайомими їздили у триденний сплав річкою Удай і річкою Сула на каяках. Також на осінь заплановано триденний заїзд на квадроциклах у Карпатах. Взимку їздимо в гори на лижі, а влітку, під час тренувального табору, катаємося на водних лижах. Зараз захоплююся спортивним напрямком, що активно розвивається — SUP-бордингом.

Читайте також: Сплави річками України: як, де і з ким.

Чи плануєте віддавати сина у великий спорт? Якщо так, то в якому виді спорту його бачите?

Це вже питання не до мене, а до Єгора через 10 років. Можливо, він не буде розділяти моєї любові до спорту. Я не засмучуся, я відкрию для малюка весь світ, щоб була можливість зробити свій вибір і йти обраним шляхом до успіху.

Ви — дворазовий олімпійський чемпіон. Для таких результатів необхідна велика працьовитість і дисципліна. Чи були моменти, коли вас перемагали лінощі й ви пропускали тренування, порушували режим?

Моя кар'єра як спортсмена була різною, злети і падіння, нападки злісних лінощів і вимушеного спортивного самокатування, моменти сили і слабкості. І все це привело мене до успіху.

Дайте пораду читачам Mixsport: як перемогти лінощі, знайти мотивацію і регулярно займатися спортом?

Раджу почати з визначення виду діяльності. Якщо це заняття аматорським спортом або просто фізична активність, тоді почати дуже просто. Починайте заняття (вправи, зарядку) з 5—10 хвилин на день — це небагато навіть для найбільш зайнятої людини на світі. Поступово збільшуйте тривалість тренувань.

З професійним спортом все по-іншому. Це заняття довжиною в десятки років, випробування для справжніх спортсменів і швидкий соціальний ліфт до успіху і самореалізації. Секретного рецепту успіху не існує. Є бажання, значить, опановуєш себе і працюєш на результат.

Читайте також: Ольга Харлан: Кожне тренування — це маленька цеглинка у фундамент майбутнього результату.

Відгуки 0

Залиште свій відгук