Владислав Сіренко про критиків, жіночий бокс і камбек Володимира Кличка

25-річний Владислав Сіренко — один із найбільш перспективних українських молодих боксерів суперважкої ваги. У професійний бокс він потрапив у 2017 році й за цей час провів 13 поєдинків, у кожному з яких здобув перемогу. За 3 роки профі-кар'єри Влад завоював пояс WBF International, титул інтернаціонального чемпіона Німеччини за версією BDB і чемпіона Євразії за версією EBP.

У березні цього року повинен був відбутися дуже важливий для нього бій проти Джонні Мюллера. На кону поєдинку — вакантний титул WBC Asia. Але через коронавірус бій довелося скасувати. Зараз Влад готується до рейтингового бою, що відбудеться 1 серпня в Києві. А поєдинок з Мюллером запланований орієнтовно на жовтень. Mixsport зустрівся з Владом і поспілкувався про підготовку до майбутнього бою, різницю між вболівальниками різних країн, найбільш очікувані поєдинки і гучні камбеки легендарних боксерів.

На фізичну форму карантин сильно не вплинув. Але було неприємно, адже я пройшов тренувальний збір, залишалося два тижні до бою і все зірвалося. В емоційному плані атмосфера була злегка тривожна, багато труднощів виникало. Всім нам потрібно адаптуватися і намагатися, щоб життя швидше повернулася у звичне русло.

Читайте також: Жан Беленюк про спорт поза політикою, конфлікт Усика і Грицая та змагання без глядачів.

Ми не перший раз проходимо підготовку, у нас є певні шаблони. З Баширом постійно на зв'язку. Багато спілкуємося, я отримую поради, розповідаю про тренування і своє самопочуття. Звичайно, хочеться, щоб він був тут. Але незрозуміло, чи можна йому прилетіти до України. І, якщо можна, чи не буде проблемно потім повертатися додому. Якщо все буде добре і бій з Мюллером у жовтні відбудеться, у вересні він вже приїде і ми проведемо повноцінну підготовку.

Це круто. Дуже приємно отримувати результат своєї праці та роботи всієї моєї команди.

У кожній країні глядачі поводяться по-різному. Наша публіка, мабуть, трохи балувана, адже в Україні дуже багато талановитих спортсменів. У ПАР, наприклад, такого немає — там я був білою вороною. Європа з великою повагою ставиться до спортсменів, там завжди приємно виступати, адже не чуєш на свою адресу якихось негативних коментарів.

У нас чомусь багато тих, хто постійно шукає якісь недоліки. Часто кажуть, що боксую зі слабкими суперниками. Люди, які розбираються в боксі, знають, як все влаштовано насправді. Якби я міг, то хоч завтра боксував за світовий титул з ким завгодно. Але в боксі так не буває, треба пройти багато етапів.

Звичайно, є і справжні фанати, які підтримують, радіють успіхам. Спасибі їм за це велике. Але і критикам теж дякую. В якійсь мірі вони також мотивують рухатися далі.

Так, у нас дуже багато талановитих спортсменів.

Там якось тепліше ставляться. Теж бувають брудні критики, але чомусь в Україні їх більше. Бувало, що отримував багато негативу.

Я поводжу себе так, що не даю приводу говорити про моє особисте життя погані речі. Тому так, критикують на тему кар'єри.

Я скромний хлопець і зазвичай тримаю свою думку при собі або ділюся нею з певним колом людей. Але якщо трапляється якийсь реальний зашквар, то можу не стриматися і публічно висловитися.

Залежить від ситуації. Якщо серйозно образить, не зможу залишитися осторонь. Якщо ж на моєму імені хтось буде намагатися пропіаритися, можливо, буду ігнорувати, щоб не допомагати у досягненні цієї мети.

В принципі, так. Це частина боксерського бізнесу. Часто це робиться для підняття рейтингів бою чи конкретного бійця.

Це не моє, напевно не зміг би так. Але якщо на мене почнуть «котити бочку», прийму правила гри. На рівень образ опускатися не буду. А ось якось майстерно обіграти можна було б.

Дуже важливо. Зараз наше життя, в основному, проходить у соцмережах, на онлайн-ресурсах. Необхідно бути присутнім там, заявляти про себе. Мені складно бути публічним, але я розумію, що треба. Іноді через не можу ділюся в соцмережах моментами підготовки до бою. Спортсмени мене зрозуміють, це важко. Після тренувань хочеться відпочити, а тобі потрібно брати участь у зйомках, давати інтерв'ю. Через це деякі спортсмени починають злитися. Я сприймаю це як необхідність. Іноді борюся з собою, але йду назустріч журналістам. Для спортсмена це ж теж корисно — більше людей будуть знати про нього.

Важко сказати, залежить від ситуації.

Цигарки рекламувати спортсмену дійсно неправильно. Щодо алкоголю, то з одного боку, це неправильно. Але багато брендів алкоголю спонсують спорт. Якщо ці компанії допомагають спорту, то чому б не подивитися на це з іншого боку.

В Україні складно. Це пов'язано з економічною ситуацією. На жаль, Україна — не найбагатша держава. Спортсмени виконують колосальну роботу, але у нас вона низько оплачується. Тому багато топових спортсменів змушені шукати заробіток в інших країнах. Я вірю, що рано чи пізно це зміниться, і у нас будуть проводитися гучні шоу на великих аренах.

У нас не дуже розвинена культура відвідувань спортивних заходів. Багато хто звик, що на спортивні івенти можна ходити безкоштовно. Потрібно привчати до того, що якщо ви любите спорт, то купуйте квиток. Адже організаторам потрібно звідкись ці гроші брати. Зрештою, частина відданих за квиток грошей піде на гонорар спортсмену.

У плані організації, можливо, потрібно трохи переформатуватися. Робити різноманітні шоу, щоб між боями були інші виступи, музичні номери, розважальна атмосфера.

Спортсменам теж потрібно змінюватися. Основне завдання боксера — підготуватися, вийти в ринг і якісно провести бій. Він, як і будь-який артист, повинен виконувати свої завдання. Все інше його не стосується.

Ніколи не можна недооцінювати суперника, яким би він не був. Перед боєм просто налаштовуюся, на те, що я повинен вийти, віддатися на всі 100%, показати максимум своїх можливостей і вмінь.

Я взагалі не забобонна людина. Та коли ще займався кікбоксингом, то була така тема, що в ринг або на татамі потрібно завжди заходити з лівої ноги. З того часу в мене виробилася звичка — всюди заходжу з лівої ноги. Це вже виходить автоматично.

Було непросто. Особливо через те, що це жіночий бокс. Але я отримав певний досвід і було цікаво.

Коли у тебе є багаж знань і досвіду в якійсь сфері, напевно, було б логічно ділитися цим з людьми. Тому, якщо у мене буде достатня кількість умінь, то чому б і ні.

Все ж таки бокс — чоловічий вид спорту. Тому для мене жінки в боксі — це невеличкий знак питання.

Мені складно дивитися на жінок, які постійно б'ють одна одну. Але, звичайно, будь-яка дівчина повинна займатися тим, чим вона хоче і що у неї виходить.

Я буду наполегливо рекомендувати цього не робити. Для себе займатися можна. А ось професійно — це вже інше питання. Та й будь-який професійний спорт — це дуже складно.

Багато цікавих боїв буде в Англії, наприклад, Вайт — Повєткін. Усик — Чісора теж дуже цікаво подивитися. Також дуже чекаю на бій Дюбуа — Джойс. Я спарингував з обома і не з чуток знаю, наскільки ці хлопці сильні.

Дуже складно сказати, це ж суперважка вага. Тому 50/50.

Впевнений у Василеві на 100%.

Важко це передбачити. Залежить від безлічі факторів. Я сподіваюся і вірю, що Василь з легкістю здолає Лопеса.

Шанси є завжди. Віктор дуже технічний. Хто з них двох підійде до бою більш правильно в емоційному плані, тому і буде легше. Багато хто говорить, що у Віктора вже не той вік. Однак є багато прикладів, коли старші боксери давали конкурентні бої молодим.

Впевнений, що це будуть лише виставкові бої. Не думаю, що хтось серйозно повертатиметься в профі-бокс. Адже вони розуміють, що вже не молоді. А професійний спорт забирає багато здоров'я.

Для кожного фаната буде крутіше боксувати той боєць, який подобається більше. Навіть якщо він вже і не боксує як у кращі роки.

Кожен по-своєму крутий. Тайсон був таким собі монстром, постійно заряджений на бій. Він брав саме цим. Однак мені в технічному і емоційному плані більше імпонує Холіфілд.

Думаю, у нього є мета побити рекорд Формана. Якщо він себе добре почуває і готовий, чому б і ні? З правильним налаштуванням Володимир може дати хороший бій кожному топу в хевівейті. Якщо у нього є бажання повернутися, перемогти і стати чемпіоном світу, то він може вийти в ринг зовсім іншою людиною, ніж ми його бачили протягом його кар'єри. Було б дуже круто, особливо для України. Ми ж всі працюємо над тим, щоб повернути титули хевівейту до нашої країни.

Читайте також: Олімпійський чемпіон Юрій Чебан про карантин, роботу тренера і спортсменів у політиці.

Мабуть, у великій кількості різних поясів немає нічого поганого. З кожним титулом боксер набирає рейтинг. До отримання звання чемпіона світу потрібно подолати ще багато етапів — спочатку спробувати виграти, наприклад, інтернаціональний титул і потім наближатися до основного.

З іншого боку, може це і не дуже позитивно для спорту. Але для боксерів це все ж таки добре. Уявімо, що є тільки одна організація з одним титулом. І на цей титул претендує величезна кількість боксерів. Як все влаштувати? Як вирішити, хто більше заслужив битися за титул? Була б жорстка боротьба і використовувалися б різні прийоми, щоб оволодіти чемпіонським поясом.

Альварес однозначно топ-боксер. Вважаю його великими професіоналом своєї справи. Він з раннього віку в профі-боксі, проводив поєдинки з серйозними противниками. Не було б Оскара Де Ла Хойя, з ним був би інший промоутер.

А взагалі, є багато боксерів, які звеличують самі себе. Той же Теофімо Лопес. Він талановитий, але вже надто себе піарить. Треба відповідати за свої слова.

Стежу за багатьма видами спорту, особливо за футболом, бо в дитинстві був футболістом. Я киянин, тому вболіваю за Динамо. У Німеччині улюблена команда — Боруссія. Хоча і Баварію теж люблю. В Іспанії — однозначно Реал Мадрид. Коли я займався футболом, грав на позиції останнього захисника. У той час кайфував від гри Фабіо Каннаваро, Роберто Карлоса, зараз — Серхіо Рамоса. В Англії мої фаворити «червоні дияволи» — Манчестер Юнайтед. В Італії — Мілан. Там же грав Андрій Шевченко, і любов до Мілану тих часів залишилася й досі, як би зараз вони не грали.

Стежу за всією олімпійською збірною з боксу. З багатьма хлопцями були в юнацьких командах, зараз приємно спостерігати за їхніми успіхами. Також українські тенісисти, баскетболісти, гімнасти, легкоатлети — за всіма стежу і всіх підтримую.

Так, у футбол граю. Але це травмонебезпечно, потрібно бути обережним, тож намагаюся акуратно.

Відпочивати люблю активно. Волейбол на пляжі, водні види спорту — все це про мене.

Люблю подорожувати. Поки їздити до різних країн виходить, в основному, завдяки боксу. Відкриваю для себе Південну Африку. В Україні теж хочеться відкривати нові для себе міста. Якби міг, напевно, без зупинки подорожував. Адже подорожі — це певного роду освіта. Дізнаєшся іншу культуру, природу. Мені здається, це дуже корисно для кожної людини.

О, лінощі — це найсерйозніший суперник. Коли перебуваю у тренувальному таборі, то про лінощі забуваю: як би тобі не було складно, йдеш і робиш. Коли ж просто підтримую форму, то буває, наприклад, не хочеться йти вранці на пробіжку. Тоді замінюю її на футбол.

Коли пропускаєте тренування, подумайте, а чим ви займалися замість нього? Якщо пропустили тренування через поважну причину, це одна справа. Але якщо замість нього ви просто пролежали на дивані, то уявіть, скільки користі втратили. Після цього день вже точно не задався: ходиш пониклий, думаєш, що проявив слабкість. Тож займайтеся спортом — це круто і корисно.

Читайте також: Ірина Галай: Альпіністам психологи точно не потрібні.