Як команда JuniorZ трансформує уроки фізкультури: розповідає Олександр Педан
У багатьох учнів уроки фізкультури викликають не найприємніші асоціації: складні нормативи, оглушливі звуки свистка, нескінченний біг навколо стадіону. А для деяких — це взагалі можливість посидіти на лавочці та швиденько виконати домашні завдання з інших предметів. Проєкт телеведучого Олександра Педана JuniorZ прагне це змінити і зробити так, щоб учні йшли на фізкультуру із задоволенням і без бажання її прогуляти.
JuniorZ — це всеукраїнський спортивний рух, мета якого популяризувати спорт і активний спосіб життя серед школярів. Для цього у шкільну програму запроваджуються нові сучасні види спорту, які цікаві для дітей і підлітків. Серед них: корфбол, флорбол, чирлідинг, бадмінтон, алтимат (фрізбі), регбі й петанк.
Команда JuniorZ відвідує школи у різних містах, проводить семінари та майстер-класи для вчителів і влаштовує цікаві активні заходи для учнів. Крім цього, проєкт допомагає школам закуповувати необхідне спортивне приладдя.
Зараз рух JuniorZ має популярність, співпрацює з багатьма школами, партнерами і лідерами думок. Ба більше, у 2019 році було підписано Меморандум про співпрацю з ЮНІСЕФ в Україні.
Однак завоювати довіру адміністрації шкіл, місцевих органів і вчителів спочатку було нелегко:
«Коли ми тільки запускали проєкт, то розуміли, що з уроками фізкультури дійсно є проблеми, і дуже хотіли це змінити. І ось одного разу на зустрічі в КМДА з органами місцевого самоврядування я стільки всього наговорив учням, що представники Київського департаменту освіти, які там були присутні, сказали, що ніколи не будуть співпрацювати з JuniorZ. Тоді ми не розуміли, що робити, але завдяки по-справжньому важливій меті збагнули, як треба діяти.
Ми почали більше спілкуватися з вчителями фізкультури, розуміти їхні проблеми і потім побудували свою стратегію. Пояснювали, що в школах із самого початку треба змінити підхід до уроків фізкультури: відійти від нормативів і оцінювання і перейти до ігрової форми. На перших семінарах я відразу говорив вчителям, що не приїхав балотуватися. Просто у мене є син і я мрію, щоб він прагнув ходити на цікаві уроки фізкультури. Спочатку вчителі дивилися на мене з думками: «Що ти знаєш про фізкультуру, яку я викладаю 30 років?». Та я просив їх робити висновки не на початку семінару, а під кінець. І ось ми разом з ними випробовували наші ідеї. Зрештою, їм сподобалося. Адже їх дуже підкуповує, що це буде цікаво дітям. Для вчителів, які люблять своїх учнів і спорт, це найголовніше», — розповідає Олександр Педан.
Щоб залучити дітей до занять фізкультурою, потрібно, аби уроки були сучасними. На думку JuniorZ, для цього необхідно декілька складових:
«На сучасному уроці фізкультури використовується, особливо для молодших і середніх класів, форма гри. Учні повинні отримувати порцію адреналіну в командних іграх, насолоджуватися процесом, а не результатом. Дітям необхідно витратити енергію, відволіктися від занять, розгрузити спину від постійного сидіння за партою.
Урок має бути цікавим і корисним для учнів, у яких є медичні довідки, що обмежують фізичне навантаження. Для цього є, наприклад, петанк, яким можна займатися без змінного взуття та фізичної підготовки. Також хлопчики і дівчатка повинні грати на одному майданчику.
Ще ми за право вибору. Ідеальний урок, за версією JuniorZ, це той, на якому учні самі обирають, чим вони будуть займатися. Для цього фізкультуру потрібно поважати, як й інші уроки, і виводити лише одну паралель, наприклад, тільки 5 класи. Тоді учні одного віку можуть ділитися на групи за інтересами: хтось грає у флорбол, хтось займається черлідингом і так далі».
Для сучасних уроків — сучасні методи популяризації. Так як покоління Z вирощене на цифрових технологіях, команда JuniorZ просуває свої ідеї за допомогою соціальних мереж:
«Зараз як ніколи потрібно залучати дітей до спорту і рухової активності. Ось статистика, яку озвучило Міністерство освіти і науки України: 90 дітей зі 100, які приходять здоровими до школи, після випуску мають певні проблеми зі здоров'ям. І соціальні мережі можна назвати однією із причин цієї проблеми, бо раніше діти сиділи тільки в школі за партою, а зараз і поза навчанням вони не виходять на вулицю погратися, а продовжують сидіти в гаджетах.
Ми вирішили не забирати у дітей телефони. Психологи кажуть, що спілкування у месенджерах для дітей і підлітків те саме, що для нас, дорослих, спілкування наживо. Просто вони інше покоління. Тож ми вирішили через соціальні мережі залучати дітей до гри. У нас є акції: займайся спортом, знімай себе на відео, викладай у соціальні мережі та отримуй за це подарунки від JuniorZ і партнерів. Крім того, це дає можливість вже в юному віці не просто стежити за кимось, а самому стати лідером думок, нарощувати кількість фоловерів. Діти шукають друзів у соціальних мережах. І ми намагаємося, щоб JuniorZ став майданчиком, де зустрічаються друзі», — ділиться Олександр Педан.
Популяризація спорту і здорового способу життя — не єдине завдання, що вирішує JuniorZ. Ще одна проблема, яку можна подолати через трансформацію і осучаснення уроків фізкультури — шкільний булінг. На думку Олександра Педана, саме завдяки спорту можна боротися з булінгом:
«Якщо дитина займається спортом, вона досягає певних результатів і її апріорі поважають однокласники. Так було ще в моєму дитинстві, і так є зараз. Та зазвичай у школах є набір стандартних видів спорту: баскетбол, футбол, волейбол. Ми проти них нічого не маємо, але цими видами спорту можуть займатися не всі. І зрештою частина дітей не грає, сидить на лавочці й стає жертвами «пацанчиків, які займаються спортом». Тому ми вводимо до програми нові види спорту, в яких кожен знайде себе і буде вільний у своєму виборі. Наприклад, шкільний чемпіонат з петанку може виграти кожен школяр у будь-якому віці, з будь-якою фізичною підготовкою і вагою. І всі будуть поважати чемпіона, захоплюватися ним.
Крім цього, хочемо вийти на рівень шкільних ліг, коли діти в межах класів і шкіл будуть займатися новими видами спорту. Для цього ми розробили систему мотивації, де немає 1-го, 2-го і 3-го місць. Бо ж дитина з 4-м місцем залишається без медалі і нагороди, приходить додому, де батьки кажуть: «І навіщо ти цим займався?». Тож ми вирішили ділити за фізичними здібностями на певні ліги: золота, срібна і бронзова. Таких ліг може бути безліч. Тоді кожна дитина отримає свою медаль і свій диплом. І зрештою — похвалу»
Читати більше