Жан Беленюк про спорт поза політикою, конфлікт Усика і Грицая та змагання без глядачів

18.05.2020
529
6173
Жан Беленюк про спорт поза політикою, конфлікт Усика і Грицая та змагання без глядачів

Mixsport взяв інтерв'ю у борця греко-римського стилю, срібного призера Олімпійських ігор-2016, дворазового чемпіона світу, триразового чемпіона Європи, а також народного депутата від партії «Слуга народу» Жана Беленюка. Жан розповів, як проходить його карантин, чи може спорт бути поза політикою, чого чекати від проєкту «Україна — чемпіон» і чому він відмовився від іменної зірки на спортивній алеї слави.

Жан, як ваш настрій зараз? Через коронавірус, економічну кризу і невизначене майбутнє, багатьох накриває депресія.

Емоційний настрій нормальний. У мене досить стійка нервова система і навіть під час перебування на карантині я знаходив, чим зайнятися: читав книги, вчив мови і, сподіваюся, проводив час з користю.

Як карантин позначився на вашому тренувальному графіку і на депутатській роботі?

Протягом всього карантину я продовжував тренуватися на вулиці. Зараз, у зв'язку з послабленням карантинних обмежень, представникам національних збірних дозволили тренуватися на спортивних базах.

Щодо роботи депутата, то зараз призначаються позачергові засідання Верховної Ради. Відповідно, ми присутні на них. Але це не зовсім стандартна робота, бо зазвичай ми працюємо за графіком. Вже з 19 травня почнемо приймати законопроєкти в стінах Верховної Ради. А так працюємо за допомогою відеозв'язку.

Читайте також: Чемпіон Європи Семен Новіков: Хотів, щоб мій дебют був грандіозним.

Вже звикли до такого режиму або ж з нетерпінням чекаєте, коли колишній ритм життя повернеться?

Я соціально активна людина і мені важкувато у повній мірі себе ізолювати, та й робота не дозволяє. Сумую за нормальним ритмом життя. У шкільні роки я сприймав карантин як щось приємне, як канікули. Зараз це зовсім по-іншому сприймається. Вже добряче втомився, як і багато українців. Тим більше, багато людей відчувають фінансові труднощі, у зв'язку з тим, що не працюють. Але потрібно усвідомлювати, що це вимушені заходи. Я з розумінням ставлюся до даної ситуації, намагаюся мінімізувати контакти з людьми, дотримуватися елементарних заходів безпеки: ношу маску, дотримуюся дистанції, регулярно проводжу дезінфекцію поверхні рук.

З 11 травня в Україні послабили карантинні обмеження. Частина суспільства критикує дії уряду. На вашу думку, Кабінет Міністрів все робить правильно? Наприклад, літні тераси кафе і ресторанів можуть працювати, а спортивні клуби — ні. Але ж і в спортивних клубах також можна дотримуватися всіх заходів безпеки.

Це прерогатива Кабінету Міністрів. Там же працюють не дурні люди і, якщо вони обрали такий алгоритм виходу з карантину, то я думаю, це було чимось продиктовано. Також беруть досвід інших країн. Знаєте, у нас всі спішать когось покритикувати. Розумію, що люди, які зацікавлені в роботі свого бізнесу, в першу чергу, будуть критикувати ті чи інші заходи, що не збігаються безпосередньо з їх бажаннями. Але дуже складно всім догодити. Якби ситуація обернулася по-іншому, то, наприклад, фітнес-клуби були б задоволені, а ресторанний бізнес — ні.

Сподіваємося, що не буде другої хвилі коронавірусу. Адже вже є новини, що в Кореї новий спалах захворювань. Київ також б'є рекорди за кількістю хворих за день. Я так розумію, це результат травневих свят, коли люди дозволили собі трохи розслабитися і провести ці вихідні у колі друзів.

Як думаєте, перенесення Олімпіади вплине на ваш результат? Для деяких спортсменів один рік — значний термін. Або ви впевнені, що зможете показати хороші результати, незважаючи ні на що?

Можу запевнити лише в тому, що я докладу максимум зусиль, аби показати хороший результат на Олімпійських іграх. Зрозуміло, що з кожним роком ми не стаємо молодшими і дуже багато сил було витрачено на підготовку до виступу в цьому році. Але трапилися форс-мажорні обставини, на які ніхто ніяк не міг вплинути. Нещодавно у мене була розмова з Сергієм Назаровичем Бубкою (президент Національного олімпійського комітету України — прим.ред) і він запевняв все спортивне співтовариство у тому, що Олімпійські ігри відбудуться вчасно і що ніякий коронавірус цьому не завадить. Як бачите, іноді трапляються форс-мажори, які змінюють плани не однієї людини і навіть не однієї країни, а всього світу.

Після пандемії світ вже не буде таким, як раніше, у тому числі й спорт. Як, на вашу думку, зміниться спортивна індустрія? Змагання без глядачів — це те, до чого нам потрібно звикнути надовго?

Навряд чи змагання будуть проходити без глядачів. Адже дуже важлива атмосфера і все робиться, у першу чергу, для вболівальників. Я не уявляю, як можна виступати без глядачів, коли не отримуєш від них емоцій і підтримки. Мені здається, змагання втрачають свою сутність. Думаю, що незабаром все повернеться на круги своя і вболівальники зможуть отримувати задоволення від споглядання улюблених видів спорту, а атлети зможуть у звичній для себе обстановці показувати високі результати.

Читайте також: 7 стереотипів про жіночу боротьбу: спростовує чемпіонка світу Юлія Ткач.

Ще до пандемії в Україні далеко не завжди на спортивні змагання ходило багато людей. Що потрібно, аби ринок спортивних івентів в Україні розвивався?

По-перше, все залежить від виду спорту. Так склалося, що деякі види спорту збирають більше глядачів, наприклад, футбол, бокс, ММА. Я ходив на матч збірної України проти збірної Португалії, де наші хлопці показали класну гру і виграли у діючих чемпіонів Європи. Трибуни тоді були заповнені повністю. Також популярні турніри зі змішаних єдиноборств від WWFC — люди не можуть відшукати квитки і часто навіть переплачують за них.

Відіграють роль ціни на квитки, робота федерації, яка розвиває той чи інший вид спорту, пропаганда спорту всередині країни. Економічні реалії не дозволяють українцям занадто часто відволікатися і розслаблятися на спортивних подіях. Людина більше зацікавлена в тому, як заробити гроші й прогодувати сім'ю. Впевнений, що з ростом економіки і сприятливих умов для бізнесу, люди будуть проявляти більше інтересу до різних заходів, у тому числі й спортивних.

Нещодавно в прямому ефірі для Tribuna.com ви сказали, що у вас зовсім не було політичного досвіду і що ви прийшли в політику, в першу чергу, для того, щоб відстоювати інтереси спортсменів. Чому ви пішли саме до Верховної Ради? Чому не Міністерство спорту, Національний олімпійський комітет або навіть місцева федерація. Верховна Рада приймає важливі для країни закони в економічній, соціальній та інших сферах, у цьому потрібно розбиратися. Для багатьох було б логічніше побачити вас у тому ж Міністерстві спорту.

Не бачу в цьому нічого нелогічного. Я перебуваю в профільному для себе Комітеті у справах молоді та спорту. Якби я перебував, припустимо, у Комітеті у справах соціальної політики, це було б дійсно нелогічно.

Щодо того, чому не опинився в Міністерстві спорту. Дивіться, мені надійшла пропозиція від Президента потрапити до його команди і в якості народного депутата відстоювати права та інтереси українських спортсменів. Інших пропозицій у мене не було.

Також, коли формують Кабінет Міністрів, то іноді народних депутатів залучають до того чи іншого міністерського портфелю. Таких прикладів було багато. Один з них — Денис Малюська, який був нардепом, а потім став міністром юстиції.

Перед тим, як прийняти пропозицію Зеленського, ви з кимось радилися? Або ж одразу все вирішили для себе?

Звичайно, радився. У мене була певна кількість часу, щоб порадитися з людьми, яким я довіряю на 100 відсотків і які не бажають мені зла.

Хтось відговорював?

Ні, всі підтримали.

Пройшов майже рік з початку вашої політичної кар'єри. Хоч раз пошкодували про те, що пов'язали своє життя з політикою? Хотілося все кинути і знову зосередитися тільки на спорті?

За своїм складом характеру я людина, яка не схильна жалкувати про те, що вже зроблено. Тому не шкодую. І намагаюся робити все можливе, що в моїх силах і повноваженнях, аби бути максимально ефективним.

Ставлення певної кількості українців до вас змінилося. А серед близького оточення або в національній збірній помічали якісь зміни?

Не відчуваю такого. Я відокремлюю свою депутатську діяльність від комунікації всередині збірної. Сподіваюся, що для всіх я залишився таким Жаном, яким був і до цього. Намагаюся підтримувати адекватні стосунки і постійно бути на зв'язку зі спортсменами з інших видів спорту, цікавитися, які у них проблеми і як я можу вплинути на їх рішення. Ну і ви ж розумієте, що, як правило, якщо людина думає про мене щось погане, вона ж в обличчя цього не скаже. Можуть у фейсбуці написати під фейковим акаунтом з котиком на аватарці.

Останнім часом спортсмени часто потрапляють у політичні скандали. Одна частина суспільства каже, що спорт повинен бути поза політикою, інша вимагає від спортсменів чіткої громадянської позиції. На вашу думку, чи можливо спортсмену бути аполітичним? І взагалі спорт поза політикою можливий або це все ж таки утопія? Адже дії політиків позначаються на всіх сферах життя, у тому числі й на спорті.

Одразу згадується вислів: «Якщо ти не займаєшся політикою, то вона займеться тобою». Взагалі, думаю, що існують люди, які реально аполітичні і які намагаються мінімізувати вплив політики на їхнє життя. Але в даній ситуації, напевно, потрібно виїжджати кудись в ліс і жити там. Такі приклади теж є, коли люди повністю відрізають себе від зв'язку з соціумом. Зараз політика реально впливає на всі сфери життя суспільства.

Що стосується спорту, мені б дуже хотілося, аби спорт був поза політикою. Але це неможливо. Багато країн вкладають велику кількість грошей у спорт. Також вкрай політизовані призначення місць проведення Олімпіади, чемпіонатів світу та інших великих змагань. Різні прояви недоброзичливості тих чи інших спортсменів один до одного теж мають політичний підтекст. І взагалі, спорт може бути таким собі інструментом політичної пропаганди і деякі політичні режими цим успішно користуються — достатньо згадати Олімпіаду, проведену в гітлерівській Німеччині в 1936 році.

Нещодавно український борець вільного стилю Богдан Грицай викликав Олександра Усика на бій без правил. Причина — висловлювання Олександра, в тому числі й політичного характеру. Днями ви виставили жартівливий пост з цього приводу, де написали, що готові бути суддею в цьому поєдинку. А якщо серйозно, що можете сказати з приводу даної ситуації?

Пост дійсно іронічний. Якщо серйозно... Єдине, що я хочу сказати, так це те, що кожен спортсмен, тим більше який прославляє Україну і відомий на весь світ, повинен розуміти, що він публічна особа. Я зараз не адресую це комусь конкретному. Але потрібно усвідомлювати, що кожне висловлювання спортсмена може бути використано проти його країни, яка допомогла стати тим, ким він є на даний момент. Якщо ти справжній патріот, то повинен думати, як твої слова можуть позначитися на твоїй країні у разі несприятливого розвитку подій.

Тим спортсменам, яких дійсно цікавить політика, я рекомендую читати більше книжок, спілкуватися з розумними людьми, критично сприймати інформацію, яка нас оточує. Це потрібно, щоб відстоювати свою точку зору більш менш професійно. Взагалі, всім видатним українським спортсменам раджу, в першу чергу, займатися спортом і прославляти нашу країну. А політика нікуди не дінеться.

Попередній міністр спорту Володимир Бородянський збирався більше уваги приділяти масовому спорту. На вашу думку, наскільки важливий масовий спорт? І як можна його ефективно розвивати?

Масовий спорт вкрай важливий. Потрібно пропагувати здоровий спосіб життя, організовувати масові спортивні заходи, популяризувати спорт через телебачення, створювати рекламні колаборації зі спортсменами.

В Україні величезних обертів набирає біговий рух, марафони, напівмарафони, Гонка Нації. У цих заходах бере участь велика кількість людей. Така тенденція вселяє оптимізм.

Сподіваюся, що профільне міністерство і депутати, у межах своїх повноважень, докладуть максимум зусиль, щоб популяризувати масовий спорт. Я і до депутатства завжди популяризував спорт. І зараз постійно публікую в соціальних мережах свої тренування, вправи, які можна повторити без спеціальної ​​підготовки. Головне — бажання. Якщо цього бажання немає, то, звичайно, людину важко підняти з ліжка або офісного крісла.

Читайте також: Організатор Race Nation Юрій Подлєсний: Хочемо заразити населення вірусом здоров'я.

Нещодавно оголосили про проєкт «Україна — чемпіон», у межах якого в кожній області побудують спортивний об'єкт, названий на честь знаменитого спортсмена. Розкажіть, наскільки важливий цей проєкт для України. І чи можете ви зараз відкрити якісь подробиці? Можливо, вже обрали спортсменів, на честь яких будуть називати споруди?

З огляду на ту спортивну інфраструктуру, яку ми маємо на даний момент, то проєкт є вкрай важливим. Полягає він у тому, щоб відшукати в кожній області об'єкт спортивної інфраструктури, який вже знаходиться на високій стадії готовності, й закінчити його (бажано до кінця цього року). Зараз ми на етапі пошуку необхідних об'єктів, які область в змозі добудувати, залучаючи спонсорські та бюджетні кошти.

Називати будуть або на честь видатного спортсмена, який є вихідцем з цієї області, або за профілем самого об'єкта, наприклад, якщо це тир, то на честь знаменитого стрільця. На мій погляд, питання, як назвати об'єкт, є другорядним. Головне, щоб цей об'єкт був і щоб люди мали можливість ним користуватися.

Акцент робився на тому, що називати ці об'єкти будуть на честь спортсменів, які ще живі, аби показати, що країна їх цінує. Коли згадуєш відомих спортсменів, на думку спадає і ваше ім'я. Як поставилися б до того, що, припустимо, зал боротьби назвуть на вашу честь?

Я не марнославна людина і у мене немає таких амбіцій. Вважаю, що в Україні є величезна кількість видатних спортсменів, у тому числі й в боротьбі, які не менше мене цього заслуговують.

Ви напевно знаєте, що біля київського ТРЦ «Gulliver» є спортивна алея зірок. Так ось, мені пропонували там іменну зірку, але я відмовився. Мені було це нецікаво. Подібні речі не є для мене пріоритетом.

А в дитинстві у вас були кумири зі світу спорту?

Звичайно. З мого виду спорту мене вразив корейський борець Джанг Джі Х’юн і єгипетський Карам Габер Ібрагім. У певний період я часто переглядав їх сутички.

Якщо говорити про інші види спорту, то захоплювався виступами Олени Ісинбаєвої (російська легкоатлетка, дворазова олімпійська чемпіонка — прим. ред.) та Усейна Болта (ямайський легкоатлет, восьмиразовий олімпійський чемпіон і 11-разовий чемпіон світу — прим.ред.).

Ви вболівальник київського Динамо. Чи вболіваєте ще за якусь команду або спортсмена (необов'язково з України)?

Історія мого вболівання за Динамо не така вже й давня. У мене є хороший товариш Олег Верняєв (український гімнаст, олімпійський чемпіон 2016 року — прим.ред.), який вболіває за Шахтар. І у нас це прийняло вид своєрідного батлу. Оскільки я з Києва, то на противагу Олегу вболіваю за Динамо. Мені далеко до рівня Олега — він знає всіх футболістів Шахтаря, стежить за всіма іграми. Я не такий завзятий вболівальник, але коли є можливість, підтримую Динамо. Особливо, якщо Олег знаходиться поруч і вболіває у цей час за Шахтар.

Колись дивився чемпіонати світу з футболу. Дивився фінальну гру чемпіонату світу 2018 року між Францією і Хорватією. Отримав тоді масу задоволення. Мені особливо подобаються фінальні стадії таких чемпіонатів. Лігу чемпіонів або внутрішні клубні чемпіонати не дивлюся.

Мене вражають досягнення Ольги Харлан. Я у захваті від цієї спортсменки, яка так довго показує високі результати. І взагалі від спортсменів, які з року в рік підкорюють нові вершини. На щастя, в нашій країні таких спортсменів дуже багато. Свого часу Сергій Бубка (український легкоатлет, олімпійський чемпіон 1988 року — прим.ред.) встановлював світові рекорди. Зараз Дар'я Білодід (українська дзюдоїстка, дворазова чемпіонка світу — прим.ред.) виграє чемпіонати світу і встановлює рекорди в такому юному віці.

У соціальних мережах підписаний на Майкла Фелпса (американський плавець, 23-разовий олімпійський чемпіон, 26-разовий чемпіон світу — прим.ред.), Усейна Болта, Льюїса Гамільтона (британський автогонщик, шестиразовий чемпіон світу Формули-1— прим.ред.). Намагаюся стежити за топ- спортсменами, аби взяти щось корисне для себе.

Читайте також: Ольга Харлан: Кожне тренування – це маленька цеглинка у фундамент майбутнього результату.

У відпустці любите займатися якимось активностями, наприклад, у настільний теніс пограти, покататися на велосипеді або вейкборді? Або любите пасивний відпочинок?

По-різному. Коли сильно втомлений, то хочеться хоча б один день провести пасивно. Але довго перебувати в пасивному стані не можу, тому через один день не знаю, чим себе зайняти. Люблю велосипед. На вейкборді ще не катався, але намагаюся завжди пробувати щось нове. Думаю, якщо випаде можливість, спробую себе в цьому виді спорту. І з парашутом стрибав.

Любите екстремальні розваги?

Так, люблю екстрим. Звичайно, я людина раціональна і порівнюю можливі ризики з насолодою від екстриму. Проте, завжди намагаюся пробувати, якщо це безпечно.

І під кінець трохи мотивації від Жана Беленюка: назвіть кілька причин, чому кожному потрібно займатися спортом і вести активний спосіб життя.

Спорт — це здоров'я і хороший настрій. За допомогою фізичної активності можна довше залишатися молодим і проживати якісне життя.

Тренування позитивно впливають і на особисту ефективність. Я помічаю це за собою і за іншими людьми: якщо пів дня пролежав і нічого не робив, то і решта пів дня пройдуть так само. Важливо знайти сили зробити вранці зарядку. Після цього ресурси самі починають звідкись з'являтися і ти вже готовий до різних звершень. Після тренування знаходишся на позитивній хвилі, яка супроводжує тебе протягом усього дня. Я ще не бачив жодної людини, яка зробила легке тренування і так втомилася, що потім не могла нічого робити. Звичайно, ми не говоримо про величезні навантаження, які є в професійному спорті.

Навіть якщо проаналізувати життя успішних людей з бізнесу або IT, то всі вони займаються тим чи іншим видом спорту. Хтось серфінгом, хтось бігом, хтось боротьбою, хтось просто ходить до тренажерного залу. Зараз круто бути спортивним і здоровим.

Читайте також: Срібний призер Олімпійських Ігор Валерій Андрійцев: Боротьба – це унікальний вид спорту.

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук