Срібний призер Олімпійських Ігор Валерій Андрійцев: Боротьба – це унікальний вид спорту

16.05.2019
193
3374
Срібний призер Олімпійських Ігор Валерій Андрійцев: Боротьба – це унікальний вид спорту

10-12 травня у Києві відбувся XXIII Міжнародний турнір зі спортивної боротьби на честь іменитих борців та тренерів.

Одним із почесних гостей на турнірі був срібний призер Олімпійських Ігор-2012, призер чемпіонатів світу та Європи Валерій Андрійцев. Валерій уважно стежив за поєдинками, вболівав за наших спортсменів і нагороджував переможців. 

Спеціально для Mixsport Валерій поділився своїми найближчими цілями, дав пораду починаючим спортсменам і пояснив, чому боротьба – унікальний вид спорту. 

Які у вас враження від турніру? Чи були видовищні протистояння, що запам`яталися найбільше?

Було багато яскравих фіналів, де наші хлопці продемонстрували видовищну боротьбу. Серед них хочу виділити Тараса Марковича, Гора Оганесяна, Муразі Мчедлідзе, Олександра Хоцянівського. У греко-римській боротьбі сподобався фінал у категорії до 97 кг, де боролися наші спортсмени Олександр Шишман та Микола Крисов, а серед жінок порадувала наша землячка, ірпіньчанка, вихованка Володимира Яременка Ірина Коляденко, яка виграла у фіналі вагової категорії до 65 кг. Окрім наших спортсменів, високий рівень боротьби показали атлети з Грузії, Азербайджану Туреччини, Японії, в останніх взагалі своя особлива концепція боротьби.

Минулорічний турнір за якісним і кількісним складом можна було порівняти з чемпіонатом світу, проте цьогорічний здивував яскравими перемогами наших спортсменів. Організація також була на найвищому рівні.

В Україні боротьба стрімко розвивається чи, можливо, чогось не вистачає для її розвитку та популяризації?

Раніше займатися боротьбою було престижно, не кожен міг потрапити до секції боротьби, було багато охочих. У наш час є дуже багато відкритих секцій, але з розвитком та глобалізацією суспільства виникло таке явище, як боротьба молоді з  ґаджетами. Молоді більше подобається занурюватися у віртуальну реальність, зменшуючи тим самим живе спілкування і цінність самого спорту в цілому. Як каже Сергій Назарович Бубка (олімпійський чемпіон, президент НОК України) – наше завдання відтягнути дітей від комп’ютерів і повернути їх у спорт.  Тому, думаю, що на  державному рівні потрібно приділяти ще більше уваги спорту, зацікавлювати й мотивувати підростаюче покоління. Так само у ЗМІ, потрібно більше уваги приділяти рекламі та популяризації боротьби. Тим паче, зараз відкривається все більше доступних спортивних клубів і на цій хвилі потрібно піднімати весь український масовий спорт та спорт вищих досягнень, щоб кожний громадянин захотів прийти на турнір, подивитися сутички та підтримати наших спортсменів.

Наприклад, в Угорщині є спеціалізовані школи, де кожен клас замість звичайного уроку фізкультури займається боротьбою. Відповідно, якщо дитина займається боротьбою в школі, то швидше за все, вона буде займатися нею і поза навчальним процесом, що дає певну платформу для боротьби і відповідно вже для професійного спорту.

Також треба пояснювати, що боротьба – це гармонійний розвиток людини. Крім того, борців можна навіть виділити в окрему соціологічну групу. Борці різних країн тісно спілкуються між собою. Навіть, якщо вони не знайомі між собою, їм легко впізнати один одного по зламаним вухам, зав`язати розмову і у разі необхідності вони щиро допоможуть один одному. Це досить унікальне явище, оскільки у світі є мало видів спорту, де спортсмени підтримують такі гарні стосунки.

Чому ви вирішили пов`язати своє життя зі спортом, зокрема з боротьбою? Які фактори вплинули на ваш вибір?

Можна сказати, що вибору у мене не було (сміється). Мій батько у свої студентські роки займався класичною боротьбою і хотів, щоб і його син також пішов на секцію боротьби. Проте, ще коли жили в смт. Козельці (Чернігівська обл.) мене віддали на секцію легкої атлетики, бо не було секції боротьби (сміється). Пізніше ми переїхали до м. Малин (Житомирської обл.). Саме в цьому місті відбулося знайомство з моїм першим тренером Задорожнім Анатолієм Олександровичем.

Перші 3 роки мені не подобалося і було нецікаво. Адже спочатку ти нічого не вмієш, всі у тебе виграють, бо більше за тебе займаються. Це дуже важкий період для кожного. З часом, коли вже почав вигравати, стало подобатися. Крім того, боротьба дає більше можливостей проявити характер. Наприклад, у циклічних та силових видах спорту більше випробовуються функціональні можливості організму та є певний фізіологічний максимум, вище якого ти не стрибнеш. А в боротьбі комбінуються сила, витривалість, техніка і тактика. За рахунок цього кожен може стати олімпійським чемпіоном. Важливо тільки вірити в це.

Чи були моменти, коли зовсім не хотілося йти на тренування? Якщо були, то як ви з цим боролися?

Перед Олімпійськими Іграми дуже серйозна підготовка і велика увага приділяється тренуванням саме на килимі. Хочеш не хочеш, змагання йдуть один за одним і ти постійно на килимі. Навіть тих розвантажень, що даються, іноді не вистачає. Тож, після такої напруженої спеціалізованої підготовки хочеться переключитися на інший вид діяльності. Неважливо чи то інший вид спорту, чи активний відпочинок, чи то навіть підіймання свого сина з відповідною кількістю підходів та повторень в якості загальної фізичної підготовки. Після того, як отримав травму на Олімпійських Іграх у Ріо-де-Жанейро, у мене була тривала зміна діяльності у зв`язку з операцією. Потім я прийшов на змагання з боротьби і мені захотілося вийти на килим і самому допомогти борцям зробити прийом.

Після цього розумієш, що буває тяжко як в житті, так і на тренуваннях, проте боротьба є справою твого життя і потрібна як повітря.

Ваша найважливіша спортивна нагорода у житті - це олімпійська медаль?

Так, звичайно. Підготовка вже зрілого спортсмена до Олімпійських Ігор триває 4 роки, а взагалі до них готуєшся все життя. Олімпійська медаль це не лише твоя нагорода, це праця тренерів, лікаря, масажиста, спаринг-партнерів, команди професіоналів, результат підтримки держави, Національного Олімпійського Комітету, Асоціації боротьби, меценатів, вболівальників та всіх небайдужих, які допомагають досягти такого результату.

Яка сутичка у вашій кар`єрі була найбільш емоційною і важкою?

Сутичка, коли виборов ліцензію для вагової категорії до 96кг на Олімпійські Ігри у  Лондоні на другому ліцензійному турнірі, що проходив у Китаї. Складно було як фізично так і емоційно, оскільки, окрім п`яти складних сутичок, у якій кожний спортсмен боровся як востаннє, довелося провести додаткову шосту сутичку, щоб отримати путівку на Олімпійські Ігри. Там вже йде боротьба характерів, оскільки тіло виснажене прийоми не вдаються, сил майже не залишилося. Супротивник ледве стоїть на ногах, проте не здається і впирається. Залишається 20 секунд до кінця поєдинку, а тобі потрібно взяти бал для перемоги за рахунок останніх зусиль, щоб зберегти його за ті 10 секунд, які здаються вічністю.

А у вільний від тренувань час ви займаєтеся іншими видами спорту для себе? Можливо, плаванням, їздою на велосипеді чи якимось іншими фізичними активностями?

Люблю плавати, але це також є частиною підготовки, бо вода гарно розвантажує м`язи. А у період відпочинку багато часу проводжу із сином, він гіперактивний, постійно бігає і я разом з ним, що також є зміною фізичного навантаження і швидким відновленням.

Плануєте сина віддавати до великого спорту?

Звичайно, але все поступово. Спочатку хочу віддати його на плавання, танці чи легку атлетику. А вже з 10-12 років на боротьбу. Хочу дати базу, щоб у нього були всі можливості для досягнення хороших результатів. Далі все буде залежати від його бажання, бо від справи свого життя потрібно отримувати задоволення.

Якщо сину сподобається боротьба, змогли б ви стати його тренером?

Думаю, що зміг би. Є безліч прикладів, коли батьки тренують дітей. Наприклад, Василь Ломаченко та його батько і тренер Анатолій Ломаченко. Це неперевершений дует в історії не тільки боксу, а й усього спорту. Треба прагнути до такого рівня.

Змагання з яких видів спорту, крім боротьби, вам подобається дивитися у якості глядача? За кого вболіваєте?

Завжди дивлюся виступи на змаганнях тих спортсменів, яких знаю особисто, і вболіваю за них. Наприклад, коли у Лондоні здобув нагороду, більш тісно познайомився з нашою боксерською dream team, де були Олександр Усик, Василь Ломаченко, Олександр Гвоздик, Денис Берінчик, Тарас Шелестюк. Дивлюся їхні бої та вболіваю за них. 

Також стежу за успіхами спортсменів, з якими працюю у Комісії атлетів НОК України. Наприклад, Ольга Саладуха (чемпіонка світу та Європи з легкої атлетики - прим.ред.), Георгій Зантарая (переможець та призер чемпіонатів світу та Європи з дзюдо - прим.ред.), Олена Костевич (олімпійська чемпіонка 2004 року зі стрільби з пістолету - прим.ред.)

Якщо говорити про зарубіжних спортсменів, які не є борцями, мені дуже подобався легендарний боксер Мухаммед Алі, а також Рой Джонс на піку своєї форми. Цікаво переглядати їхні бої.

Яку пораду ви можете дати спортсменам, які тільки почали займатися, і у майбутньому хочуть перемагати на престижних турнірах?

У першу чергу – це віра у свої сили та праця. Немає нічого неможливого. Єдине, що у когось є всі задатки і потрібно докласти менше зусиль, а комусь доведеться працювати набагато більше. 

Головне – це робити більше, ніж твій конкурент чи спаринг-партнер. Також потрібно довіряти тренеру.
І не забувати про саморозвиток. Більше читати, вчити іноземні мови.

Чи можете ви порадити займатися боротьбою не заради спортивних досягнень, а для себе? Чому?

Звичайно. Під час занять вільною боротьбою працюють всі групи м`язів. Унікальність боротьби полягає у тому, що вона гармонійно розвиває організм: хороша фізична форма, хороші рефлекси, розумовий розвиток. Перед поєдинком ти вивчаєш тактику суперника, аналізуєш, підбираєш певні прийоми. Це змушує мозок активно працювати.

Тим паче, боротьба – це те, що закладено від природи. Навіть у тваринному світі звірі борються між собою. І регулярні заняття боротьбою дозволяють застосувати це у правильному напрямку, виховувати тіло та виявляти, хто сильніший, не застосовуючи ударів.

Крім того, боротьба – найнеобхідніший елемент самозахисту. Це те, що повинен вміти кожен.

Багато хто вважає, що боротьба – не жіночий вид спорту. Яке ваше ставлення до того, що жінки займаються боротьбою?

Коли жіноча боротьба тільки почала розвиватися, жінки змагалися занадто емоційно, навіть намагалися схопити одна одну за волосся. Зараз спортсменки досягли такого рівня, що часом приємніше подивитися жіночий поєдинок, ніж деякі чоловічі. А емоційність додає видовищності. До речі, це те, що потрібно глядачам.

Досить часто спортсменам пропонують виступати за збірні інших країн. Як ви вважаєте, чи потрібно приймати пропозицію від іншої країни, за умови, що там буде більше можливостей для розвитку? Або краще залишитися у рідній країні та виступати під її прапором?

Це особиста справа кожного. Проте набагато приємніше, коли на міжнародній арені підіймається твій прапор, коли на весь світ лунає гімн твоєї Батьківщини, країни яка дала тобі життя, яка виховала тебе, коли радіють люди, які знають тебе та вболівають за тебе. Ці відчуття, коли стоїш на п’єдесталі й тебе переповнюють всі найкращі емоції, коли навертаються сльози, що ти сьогодні зміг викластись на максимум і виграти перемогу для своєї країни, важко отримати, піднімаючи прапор іншої держави, якщо вона не твоя.

Яка ваша головна мета на найближчий час? Успіх на Олімпійських Іграх-2020?

Так. Потрібно пройти відбір, здобути ліцензію. Тим паче, що у кожній ваговій категорії кількість учасників зменшили з 20 до 16. Тож, відбір буде більш жорстким і напруженим.

А якщо говорити про більш далеке майбутнє? Коли перестанете виступати у якості спортсмена, чим будете займатися?

Є певні напрацювання. У будь-якому випадку моя робота буде пов`язана зі спортом. Вже зараз знаходжуся у складі Комісії атлетів НОК України, де ми працюємо над програмою для розвитку Олімпійського руху і адаптації спортсменів після завершення кар`єри. Важливо, щоб окрім успіхів на чемпіонатах світу, континентальних чемпіонатах і Олімпійських Іграх у спортсменів були й інші перспективи та можливості для їхнього подальшого розвитку. 

Хотілося б передавати свої знання та досвід, розвивати спорт в Україні, щоб наша нація була здоровою та щасливою.

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук