Реабілітолог Костянтин Горобець про спортивні травми, методи їх лікування та профілактики
Костянтин Горобець – завідувач відділенням реабілітації Київської обласної клінічної лікарні. Mixsport розпитав Костянтина про найбільш поширені спортивні травми, у чому специфіка їх лікування, як запобігти їх виникненню та на якому рівні перебуває українська спортивна медицина.
Щодо аматорського спорту (фізкультурно-оздоровчий напрямок), то тут частіше зустрічаються хронічні захворювання опорно-рухового апарату, але можуть траплятися й гострі травми, які виникають через те, що люди не розрахували свої сили»
Також для спортсменів актуальні малоінвазивні методи лікування (які мінімізують втручання в організм), наприклад PRP-терапія. Часто застосовується фізична терапія та сучасні фізіотерапевтичні методи лікування: ударно-хвильова терапія, магнітотерапія, тейпування і т.д.
Лікування професійного спортсмена починається відразу після травмування, тобто безпосередньо на полі або в залі. Тому так важливе питання наявності лікаря в команді! Позиція спортивного лікаря є ключовою. Він знає специфіку виду спорту, знає спортсменів, особливості їхнього організму. За рахунок цього він може приймати рішення щодо пріоритетного вибору методу лікування швидше ніж лікар, який буде оглядати спортсмена вже через кілька днів після травми і змагань. На таких етапах як правило спортсмени потрапляють (якщо потрапляють) до відповідних відділень звичайних стаціонарів і їхнє лікування проводиться за стандартними протоколами. Відповідно, у таких випадках затягується питання повернення до спортивної діяльності»
На жаль, фізіологію неможливо обдурити і, наприклад, після пластики зв'язок колінного суглоба повноцінне повернення до спортивної діяльності можливе лише через 1–1,5 року, коли закінчаться всі фізіологічні процеси в нових сформованих зв'язках. Але часто до цього моменту спортсмени встигають знову порвати зв'язки»
Тим, хто займається для себе, також потрібно слухати тренера, не переоцінювати свої сили. І якщо після тренування щось болить, не варто терпіти і думати, що воно само пройде. Для початку потрібно звернутися до спортивного лікаря команди або сходити хоча б до сімейного лікаря, а він направить до потрібного фахівця. У хороших спортклубах повинні бути свої лікарі. І якщо під час тренування хтось потягнув спину або забив коліно, лікар може допомогти на прямо на місці»
Також складним є питання постановки діагнозу при травмі у спортсмена. Часто думки з колегами травматологами розходяться. Пов'язано це з зіставленням клініки відразу після травми, її оцінкою в подальші періоди і, відповідно, добором адекватного методу лікування.
Часто спортсмен не має часу на операцію, адже, наприклад, йому треба боротися за кваліфікацію на Олімпіаду. І ось тоді починається «веселе коло». Спочатку стандартний висновок результату МРТ, потім думка хірурга-травматолога, який однозначно рекомендує операцію. А спортсмен не може оперуватися. І хтось повинен вирішувати, як лікувати. Ось тут вся відповідальність за прийняття рішення лягає на лікаря команди. Таких випадків у спорті багато й не всі спортсмени готові зупинити себе на такому рівні та етапі своєї кар'єри»
Сьогодні основною проблемою є питання збереження спеціальності «спортивний лікар», особливо в регіонах. Справа в тому, що впроваджується спеціалізація лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини (ФРМ). І хочуть зробити так, що якщо буде лікар ФРМ, то спортивний лікар не знадобиться. Але це не так і закони ніхто не скасовував. Тому зараз над цим питанням активно працює міжвідомча група Міністерства культури, молоді та спорту спільно з МОЗ. Сподіваємося, що питання вирішиться позитивно, з прийняттям відповідних нормативно-правових актів. І тоді наша національна Олімпійська збірна, яка цим літом буде представляти країну на Олімпіаді в Токіо, не залишиться без медичного супроводу. До речі, у цій комісії активно беруть участь і співробітники нашої кафедри»
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що таке фізична терапія і кому вона потрібна.
