У спробі сховатися від допінг-тесту спортсмени вдаються до найрізноманітніших методів. Іноді навіть до трохи божевільних.
Перевіряти спортсменів на допінг почали ще в середині минулого століття. Але в той час атлетів тестували тільки на масштабних змаганнях, тому комісію було легко обдурити. З 1990-х років контроль посилився: спортсменів тестували навіть у період між турнірами. Крім того, атлети змушені реєструватися в системі ADAMS і вказувати своє місцезнаходження на кожен день. Але навіть при таких суворих умовах спортсмени знаходять спосіб викрутитися і обдурити комісію.
Родичі або співмешканці повідомляють комісії, що спортсмена немає вдома і невідомо, коли він повернеться. Таким чином, у спортсмена є час, щоб сліди допінгу в крові зникли. За кожну таку зірвану пробу спортсмен отримує червоний прапорець. Як тільки у нього збирається три таких прапорця, його дискваліфікують. Правда, брехня часто спливає назовні й метод виявляється неефективним. Наприклад, італійська фігуристка Кароліна Костнер була дискваліфікована за те, що збрехала комісії. Вона заявила, що її хлопця, олімпійського чемпіона зі спортивної ходьби Алекса Шварцера, немає вдома.
Відбувається це так: на турнір приїжджають двоє людей. Один з них – атлет топ-рівня, а другий – маловідомий спортсмен, який зовні дуже схожий на першого. Вони заселяються у різні готелі, а потім міняються номерами. Коли до відомого спортсмена приходять з перевіркою, комісію зустрічає двійник і здає допінг-тест замість нього. Так як при допінг-контролі не потрібно здавати ДНК тест, така хитрість працює. Але провернути це можна, якщо інспектори не бачили спортсмена наживо. Як ви розумієте, всесвітньо відомим атлетам такий метод не підходить.
Наприклад, спортсмен перебуває вдома, але у якості місцезнаходження вказує заміський будинок, до якого проблематично добиратися. Або взагалі іншу країну. Часто представники антидопінгових організацій вважають за краще почекати, коли спортсмен «повернеться», ніж їхати невідомо куди.
Зрозуміло, що атлет «повертається» без жодного сліду заборонених препаратів у крові. Були випадки, коли спортсмени користувалися цим методом вкрай невміло. Так, велогонщик з Данії Мікаель Расмуссен зазначив, що знаходиться у Мексиці, а сам був помічений на тренуваннях в Італії. У якості покарання його зняли з «Тур де Франс», а потім і зовсім дискваліфікували. Пізніше Мікаель сам зізнався, що регулярно вживав допінг.
Так зробив чемпіон UFC у напівважкій вазі Джон Джонс. На одне з тренувань до нього прийшли інспектори. Не встигли вони переступити поріг залу, як Джонс заліз під октагон. Команда бійця повідомила, що він пішов, а коли повернеться – невідомо. Комісія просиділа в залі цілий день, і весь цей час Джонс перебував під октагоном, не видавши ні звуку. Нарешті інспекторам набридло його чекати, і вони пішли. До речі, Джон Джонс за свою кар'єру кілька разів провалював допінг-тести.
Щоб спортсмени не змогли втекти або сховатися, їх перевіряють відразу ж після змагань. Як тільки спортсмен виступив, він повинен разом з представником антидопінгової організації піти до вбиральні та здати для тесту сечу. Але навіть з такої ситуації можна знайти вихід. Дворазовий чемпіон НБА Ламар Одом проявив особливу креативність під час Олімпійських ігор-2004. Він замовив штучний член, який наповнив сечею свого тренера. Під час перевірки він дістав штучний член і зробив вигляд, ніби спорожняється з нього. Інспектори нічого не запідозрили. Про це він розповів уже після завершення своєї кар'єри. А ось італійський бігун Девіс Дічіарді не зміг вправно скористатися цим методом. Комісія помітила, що він намагається дістати штучний член. За це йому заборонили брати участь у змаганнях.
Іноді вживання заборонених речовин крім блискучих результатів приносить величезні проблеми зі здоров'ям. Раніше ми ділилися історіями, коли спортсмени серйозно постраждали від допінгу.
Читати більше